Стартова сторінка Мапа сайту Написати нам
УКР ENG
 

Авторське право і суміжні права - Рекомендації - Рекомендації щодо правової охорони та захисту в сучасних умовах аудіовізуальних творів, створених за радянських часів


Рекомендації
щодо правової охорони та захисту в сучасних умовах
аудіовізуальних творів, створених за радянських часів

1. Загальні положення

1.1. Рекомендації щодо правової охорони та захисту в сучасних умовах аудіовізуальних творів, створених за радянських часів (далі – Рекомендації) розроблені відповідно до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про авторське право і суміжні права" та інших нормативно-правових актів з врахуванням Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 року.

1.2. Рекомендації розроблені для надання допомоги учасникам правовідносин, що виникають під час використання в умовах незалежної України аудіовізуальних творів, створених за часів існування УРСР.
Рекомендації сприятимуть діяльності осіб, що використовують радянські аудіовізуальні твори, та виступатимуть підґрунтям визначення шляхів удосконалення процесу використання зазначених об’єктів авторського права з точки зору можливості виплати винагороди відповідним авторам (їх спадкоємцям).

2. Визначення понять

2.1. Аудіовізуальні твори, створені за радянських часів (радянські аудіовізуальні твори) – це фільми, які у відповідності з планами виробництва Держкіно УРСР, Міністерства культури УРСР та їх правонаступників були створені (вироблені) за рахунок державних (бюджетних) коштів в період по 1991 рік на державних кіностудіях України: Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка, Київській кіностудії науково-популярних фільмів, Одеській кіностудії художніх фільмів, Українській студії хронікально-документальних фільмів.

2.2. Визначення терміну "фільм" міститься в статті 3 Закону України "Про кінематографію": фільм – аудіовізуальний твір кінематографії, що складається з епізодів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними засобами, та який є результатом спільної діяльності його авторів, виконавців і виробників.
В свою чергу, аудіовізуальний твір відповідно до статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначається як твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів.

2.3. Враховуючи, що Цивільний кодекс УРСР не містив визначення терміну "автор", тому при визначенні осіб, що виступають в якості авторів, слід керуватися статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", яка передбачає, що автором є фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.

2.4. Враховуючи, що Цивільний кодекс УРСР не містив визначення терміну "виконавець" у зв’язку з відсутністю правового регулювання суміжних прав, тому при визначенні осіб, що виступають в якості виконавців, слід керуватися статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", яка передбачає, що актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музично-драматичних творів.
В рамках аудіовізуальних творів в першу чергу значення має виконавець-актор.

3. Правовий статус суб’єктів,
що мають відношення до створення та використання
радянських аудіовізуальних творів

3.1. При визначенні колу прав суб’єктів, що приймали участь у створенні радянських аудіовізуальних творів, слід враховувати статтю 483 Цивільного кодексу УРСР.
У зв’язку з цим, автори кінофільмів або телевізійних фільмів, які своїми творами увійшли складовою частиною в зазначені фільми, мають право лише на свій твір, а не на аудіовізуальній твір в цілому. В даному випадку такими авторами виступають автор сценарію, композитор, режисер-постановник, головний оператор, художник-постановник і автори інших творів, які увійшли складовою частиною в кінофільм або в телевізійний фільм.
Авторське право на кінофільм або телевізійний фільм належить підприємству, яке здійснило його зйомку.
Але у разі створення любительського кінофільму, авторське право на зазначений об’єкт належить його авторові (або співавторам).

3.2. Враховуючи, що в Цивільному кодексі УРСР було відсутнє правове регулювання суміжних прав, а на практиці участь виконавців в рамках аудіовізуального твору ґрунтувалося на підставі трудових договорів, тому вирішення питання щодо належності прав виконавцю, отримання дозволу на використання його виконання та виплати йому винагороди вирішується окремо в кожному конкретному випадку в договірному або судовому порядку.

3.3. Керуючись Указом Президента України від 10.09.1994 №511/94 "Про заходи щодо відзначення 100-річчя від дня народження Олександра Довженка" та наказом Міністерства культури і туризму України від 19.05.2008 № 575/0/16-08 "Про визнання активами, взяття на баланс та облік майнових прав інтелектуальної власності на кінофільми", фільми та фільмові матеріали, які у відповідності з планами виробництва Держкіно УРСР, Міністерства культури УРСР та їх правонаступників в період з 1953 по 1991 роки створені (вироблені) за рахунок державних (бюджетних) коштів на державних кіностудіях України відносяться до загальнодержавної власності України – національної культурної спадщини, а також належать та визнаються нематеріальними активами і перебувають в управлінні Міністерства культури і туризму України.
В якості зазначених кіностудій виступають: Київська кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка, Київська кіностудія науково-популярних фільмів, Одеська кіностудія художніх фільмів, Українська студія хронікально-документальних фільмів.

3.4. В якості балансоутримувача майнових прав інтелектуальної власності на фільми виступає Державна служба кінематографії, а зберігачем вихідних фільмових матеріалів – Національний центр Олександра Довженка та Державний архів кінофотофонодокументів ім. Г.С. Пшеничного.

3.5. Власниками майнових прав на певні радянські аудіовізуальні твори виступають Міністерство культури і туризму України та Державне підприємство „Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка”. Зазначене є наслідком передачі Державною службою кінематографії на баланс Державного підприємства „Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка” великої кількості нематеріальних активів у вигляді кінофільмів з певними видами прав.

3.6. Отримання інформації щодо належності майнових прав на конкретний радянській аудіовізуальній твір можливо здійснити за запитом до Міністерства культури і туризму України.

4. Використання аудіовізуальних творів, створених за радянських часів

4.1. Використанням аудіовізуальних творів, зокрема створених за радянських часів, є:

  • опублікування (випуск у світ);
  • відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі;
  • переклад;
  • переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни;
  • включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо;
  • публічне виконання і публічне сповіщення;
  • публічна демонстрація і публічний показ;
  • продаж, передання в найм (оренду);
  • подання творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;
  • імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо.

4.2. Зацікавлені особи, що мають намір здійснити використання аудіовізуальних творів, створених за радянських часів, (канали мовлення, дистриб’ютори, кінотеатри тощо) повинні отримати дозвіл у власників майнових прав на відповідний об’єкт авторського права, а саме: Міністерства культури і туризму України та, можливо, певної кіностудії.
Отримання дозволу може здійснюватися на підставі договорів, передбачених статтею 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права". Передача прав може регулюватися ліцензійним договором. В даному випадку слід керуватися статтею 1109 Цивільного кодексу України.

4.3. При здійсненні окремих видів використання аудіовізуальних творів існує необхідність отримання дозволу від авторів, що прийняли участь у створенні такого твору.
Зазначене особливо стосується переробки та (або) зміни аудіовізуального твору (наприклад, здійснення колоризації), яка може зачіпати права автора на недоторканість твору, збереження цілісності твору і протидію будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора (стаття 475 Цивільного кодексу УРСР, статті 438, 439 Цивільного кодексу України та стаття 14 Закону України „Про авторське право і суміжні права”).
Іншим випадком необхідності отримання дозволу від автора (авторів) є використання окремих частин аудіовізуального твору, наприклад, назви, кадру, образу, малюнку, музики, звукової чи відео доріжки, діалогів тощо.

4.4. Окремою умовою використання радянських аудіовізуальних творів є виплата винагороди користувачами на користь правовласників. Сторони самостійно визначають розмір і порядок виплати такої винагороди.
Щодо виплати винагороди безпосередньо суб’єктам авторського права та суміжних прав, то пропонується забезпечити виплату винагороди авторам радянських аудіовізуальних творів або їх спадкоємцям на добровільній основі, яке може бути реалізовано кіностудіями на підставі доходу, отриманого від користувачів за надання права на використання таких творів.

4.5. Обов’язковим є отримання державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів (прокатного посвідчення), керуючись постановою Кабінетом Міністрів України від 17.08.1998 № 1315 "Про затвердження Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів". Серед документів, що надаються в обов’язковому порядку Державній службі кінематографії Міністерства культури і туризму України, є нотаріально засвідчені копії (ксерокопії) угод (контрактів, договорів), інших документів, які підтверджують право певної особи на розповсюдження і демонстрування фільму, починаючи від першого власника майнових авторських прав.

 

АКТУАЛЬНО

Введено в дію нові міжнародні класифікації


З 1 січня 2017 року в державній системі правової охорони інтелектуальної власності введено в дію МПК-2017.01, МКТП (11-2017) та МКПЗ-11 у перекладі українською мовою та створено відповідні нові інформаційно-довідкові системи (ІДС), доступ до яких надається на безоплатній основі.

До уваги заявників!

Змінено реквізити рахунків для сплати коштів за деякі адміністративні послуги, реквізити рахунків для сплати державного мита за видачу охоронних документів в національній та іноземній валюті та реквізити поточних рахунків Укрпатенту, на які сплачуються збори за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти ІВ.

До відома органів виконавчої влади

ДСІВ звертає увагу органів виконавчої влади на зміни, внесені до Порядку використання комп’ютерних програм в органах виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1433.

Наші анонси

Пілотний проект ДСІВ

Ініціативи та пропозиції ДСІВ

ДСІВ у Facebook

Ми у FacebookЗапрошуємо відвідати нашу сторінку!

Електронна приймальня

TWINNING

 
Зареєструватися
Забули пароль?
 
 

Наша адреса: вул. В. Липківського, 45, м. Київ-35, 03035, Україна
Консультації з питань авторського права (44) 498-37-08 (09);
з питань промислової власності (44) 254-38-13
Приймальня: тел. (44) 494-06-06; факс (44) 494-06-56

 

© 2008-2017 Офіційний веб-портал Державної служби інтелектуальної власності України.
Всі права захищено.
При використанні матеріалів посилання на веб-портал обов'язкове.