Стартова сторінка Мапа сайту Написати нам
УКР ENG
 

Авторське право і суміжні права - Рекомендації - Рекомендації щодо вдосконалення механізму регулювання цифрового використання об’єктів авторського права і суміжних прав через мережу Інтернет


Рекомендації
щодо вдосконалення механізму регулювання цифрового
використання об’єктів авторського права і суміжних прав
через мережу Інтернет

1.1. Рекомендації щодо вдосконалення механізму регулювання цифрового використання об’єктів авторського права і суміжних прав через мережу Інтернет (далі – Рекомендації) розроблені відповідно до Договору ВОІВ про авторське право від 20 грудня 1996 року, Договору ВОІВ про виконання і фонограми від 20 грудня 1996 року, Директиву 2001/29/ЄС „Про гармонізацію певних аспектів авторського права та суміжних прав у інформаційному суспільстві” від 22 травня 2001 року та Закону України „Про авторське право і суміжні права” від 23 грудня 1993 року № 3792-ХІІ.

1.2. Рекомендації розроблені з метою створення механізму регулювання цифрового використання об’єктів авторського права і суміжних прав, захисту прав авторів, виконавців та інших суб’єктів, які на законних підставах володіють майновими правами. У Рекомендаціях наведені приклади технічних та організаційних засобів захисту об’єктів авторського права і суміжних прав, а також особливості захисту авторського права і суміжних прав до їх порушення та особливості захисту авторського права і суміжних прав після їх порушення. Рекомендації сприятимуть діяльності організацій колективного управління майновими правами авторів та виконавців у процесі збору винагороди, розподілу та виплати винагороди за використання об’єктів авторського права і суміжних прав в Інтернеті. Не менш важливе місце в Рекомендаціях належить Інтернет-провайдерам, їх ролі у використанні об’єктів авторського права і суміжних прав, а також договорам, які Інтернет-провайдери укладають з користувачами Мережі.

2. Законодавче регулювання використання об’єктів авторського права і суміжних прав

2.1. Автору належить виключне право дозволяти або забороняти використання твору, якщо інше не встановлено договором чи законом. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором.

2.2. Виконавцеві, виробнику фонограми, виробнику відеограми чи організації мовлення належить виключне право дозволяти або забороняти використання об’єкта суміжних прав, якщо інше не встановлено договором чи законом. Використання записаного виконання або фонограми, відеограми є забезпечення засобами зв’язку можливості доступу будь-якої особи до виконання або фонограми, відеограми з місця та в час, обраних нею.

2.3. Правомірне використання об’єктів авторського права і суміжних прав (в тому числі надання платних послуг користувачам мережі Інтернет із завантаження відповідних файлів) шляхом відтворення (розміщення), надання доступу, продажу, - потребує отримання дозволу від власників виключних майнових прав на твори, виконання, фонограми та відеограми. Ними є суб’єкти авторського права і (або) суміжних прав (автор, виконавець, виробник фонограми, відеограми).

2.4. Способи використання творів, фонограм, відеограм; переробки творів, зміни форми творів, зміни форми фіксації; передання виключних прав тощо регулюються у договірному порядку з суб‘єктами авторського права і суміжних прав або з організаціями колективного управління майновими правами зазначених суб’єктів.

3. Способи захисту авторського права і суміжних прав в мережі Інтернет

3.1. Ідентифікація об‘єктів авторського права і суміжних прав.

Ідентифікаційний код ISBN (Міжнародний стандартний книжковий номер) призначений для захисту фонограм; ISAN – номер, розроблений на Міжнародній конференції товариств авторів і композиторів (CISAC) і дозволяє ефективно захищати фільми та інші аудіовізуальні твори; цифровий ідентифікатор DOI, супроводжує твори або їхні частини, дозволяючи тим самим простежити „долю” об’єкта в торговельному обігу; існують й інші програмні коди, що дають можливість порушити цілісність твору при неправильному його використанні.

3.2. Цифровий підпис. Суть цифрового підпису полягає в тому, що він дозволяє ідентифікувати справжнього автора того або іншого твору, тим самим знімаючи в контрагента будь-які сумніви про те, з ким він має справу.

3.3. Цифрові марки. Найпоширенішою є система так званих „цифрових водяних знаків”, впроваджуваних у твори (тексти, графічні зображення і т.п.) у Мережі. Їх перевага полягає в тому, що при звичайному візуальному розгляді зображення користувач не бачить яких-небудь закодованих позначень – значка копірайта ©, імені автора, року видання. Але потім при застосуванні певного програмного засобу можна довести, що файли містять додаткову інформацію, що вказує на особу, яка її записала. Можливе і застосування спеціальних „відбитків” – вони також дозволяють контролювати використання творів в інформаційних мережах, а при виявленні порушень авторського права і суміжних прав, забезпечувати належну доказову базу в суді.

3.4. Обмеження доступу до матеріалів, що розміщені в Інтернеті, наприклад, бази даних комерційних сайтів і деяких електронних бібліотек та архівів доступні тільки за попередню плату. Можливе застосування „цифрових конвертів”, що передбачають укладання угоди із власниками тих або інших ресурсів у Мережі.

3.5. Методи криптографічного перетворення матеріалів, такі як шифрування, використання якого дозволяє обмежити або повністю виключити можливість копіювання творів (наприклад, система - SCMS, що дозволяє виготовити одну копію документа й унеможливлює подальше копіювання цього примірника).

3.6. Метод антикопії, або антикопіювання. Суть полягає в тому, що на СD-ROM ставиться своєрідний заслін  заборона робити копії.

3.7. Створення web-депозитаріїв, що дозволяють фіксувати об’єкти інтелектуальної власності у мережі Інтернет і закріплювати їх правовий статус, інакше кажучи, які визначають, що та кому належить.

3.8. Метод перехресного субсидування при використанні об’єктів авторського права та суміжних прав. За загальним визначенням, перехресне субсидування це:

а) практика фіксації цін на рівні, який перевищує загальні середні витрати на виробництво товарів і послуг у певній галузі за рахунок перерозподілу цінового навантаження серед різних груп споживачів;

б) надання фірмою внутрішніх субсидій на виробництво одних товарів або одним підрозділом за рахунок прибутку від інших товарів, діяльності інших підрозділів.

4. Особливості захисту авторського права і суміжних прав до їх порушення та особливості захисту авторського права і суміжних прав після їх порушення.

4.1. Контроль власників авторського права і суміжних прав за використанням об‘єктів в мережі Інтернет полягає в наступному:

- Обмежена функціональність. За такого підходу, власник авторського права надає користувачеві примірник твору, який має функціональні обмеження. Такий підхід є одним із шляхів впровадження в життя таких бізнес-моделей як „спробуй, перед тим, як купити” та „продавай поліпшені версії”.

- “Годинникова бомба”. Аналогічно до прийому з функціональними обмеженнями, за цього підходу власник авторських прав розповсюджує функціонально повноцінний об’єкт інтелектуальної власності, але встановлює дату, після якої доступ до нього буде неможливим. Один з варіантів такого підходу передбачає закриття продавцем доступу до твору після певної кількості користувань (наприклад, після перегляду комп’ютерного файлу 10 разів його буде неможливо більше продивитися).

- Захист від копіювання. За цього підходу продавець обмежує кількість разів, коли комп’ютерний файл може бути скопійований. Захист від копіювання був нормою в 1980-х роках, але пізніше вийшов з ужитку значною мірою тому, що користувачі скаржились на незручність, а також тому, що захист копії можна було досить легко „зламати”.

- Криптографічні конверти. Криптографічні конверти – це програмне забезпечення, яке зашифровує твори так, що доступ до них може бути отриманий лише із застосуванням належного ключа до шифру. Програми, що здійснюють таку операцію, часто називають торговою маркою фірми ІВМ “cryptolopes”. Власники прав можуть захищати свої права на твори, розповсюджуючи їх у криптографічних конвертах і вимагаючи від користувачів плати за ключі, за допомогою яких твір можна „вийняти” з „конверта”.

- Контракти. Одним із найефективніших та, на жаль, недооцінених правовласниками засобів запобігання порушенню їхніх прав є контракти. За правильного оформлення контракти можуть надати власникам авторського права і суміжних прав ширше повноваження щодо контролю за використанням їхніх творів ніж ті, що надаються їм відповідно до законодавства.

- Запобіжні заходи. Законодавством держав-членів Світової організації торгівлі (СОТ) мають бути передбачені процедури, які передбачають ефективні дії проти будь-якого порушення прав інтелектуальної власності, в тому числі термінові заходи, та способи захисту прав, які стримують від подальших порушень. Такі процедури держави-члени СОТ зобов’язує встановити стаття 41(1) Угоди TRIPS, яка є обов’язковою для підписання всіма членами організації.

4.2. Методи для перевірки кількості випадків використання творів, розміщених в Інтернеті, та стягнення платні за таке використання:

- Коди доступу. Багато із засобів запобігання порушенням авторського права і суміжних прав на розміщені в Інтернеті твори, доступних їхнім власникам, можуть застосовуватися у поєднанні з кодами доступу. Такі коди дозволяють користувачам „вимикати” такі захисні механізми, як „годинникові бомби” та функціональні обмеження, „вбудовані” в твори.

- Конверти управління правами. Як і у випадку криптографічних конвертів, власник авторського права і суміжних прав розміщує твір у спеціальний програмний „конверт”. Однак, за даного підходу „конверт” періодично зв’язується із сервером продавця для перевірки дотримання заданих ним параметрів використання твору.

- Апаратні засоби. Методи захисту від копіювання, засновані на апаратних засобах, вимагають від користувача придбання і встановлення певного пристрою. Наприклад, при застосуванні підходу на основі дебетової картки користувач купує картку, на яку записується інформація про сплату ним певної суми та після інсталяції якої вона автоматично дебетується під час використання творів її власником.
За підходу на основі „супер-розподілу” апаратний засіб рахує епізоди використання творів і автоматично дебетує рахунок, який підтримується на центральній базі. Таким чином, навіть коли користувач отримав копію твору від третьої особи, апаратний засіб може забезпечити платежі власнику авторського права і суміжних прав.

- Виконувані програми. Виконувані програми, що завантажуються з Інтернету, такі, як Java applets та ActiveX scripts, є частками інформації, яка передається із серверу продавця на комп’ютер користувача за принципом “використай та викинь”. Інакше кажучи, виконувана програма працює під час конкретного сеансу зв’язку та стирається з оперативної пам’яті комп’ютера по його закінченні. Випадки використання виконуваних програм, а значить, і інформації із серверу продавця, легко піддаються обчисленню, оскільки ці програми мають завантажуватися у комп’ютер користувача під час кожного сеансу зв’язку.

- Централізоване обчислення. За такого підходу всі виконувані програми, що не є частиною інтерфейсу комп’ютера користувача, залишаються на сервері продавця. Через це комп’ютер користувача повинен встановлювати контакт з сервером щоразу, як використовується програма, що дозволяє центральному комп’ютеру обчислювати кількість сеансів доступу. Централізоване обчислення фактично є спадщиною ранньої доби комп’ютерної техніки, коли обчислювальна потужність персональних комп’ютерів клієнтів була такою малою, що вони змушені були використовувати потужності центрального комп’ютера.

- Цифрові сертифікати. При застосуванні технології цифрового підпису сертифікаційний орган видає користувачеві електронний файл – цифровий сертифікат, яким користувач посвідчується як власник публічного ключа. Проте, цифрові сертифікати можуть використовуватися для посвідчення більшої інформації, ніж просто особи тих, кому їх було видано. Наприклад, вони можуть посвідчувати права, що належать певній особі. Таким чином, продавці можуть користуватися цифровими сертифікатами для контролю доступу до системних ресурсів, у тому числі файлів, що містять твори, надаючи доступ до файлів користувачам, які можуть пред’явити цифровий сертифікат з зазначеними в ньому правами (наприклад, право на доступ, завантажування, перегляд тощо) та термінами їх дії. Отримати цифровий сертифікат користувач може як від продавця, так і від третьої особи.

- Клірингові центри. За такого підходу власники авторського права і суміжних прав на розміщені в Інтернеті твори надають кліринговим центрам повноваження з ліцензування своїх прав на твори. Користувач сплачує збір за видачу ліцензії такому кліринговому центру, а той в свою чергу розподіляє отримані кошти серед власників прав.

- Продаж фізичних копій. Продаж фізичних, чи “жорстких”, копій лишається високоефективним способом обчислення кількості випадків використання творів, навіть тих, що є доступними через Інтернет. У той час, як електронне розповсюдження об’єктів інтелектуальної власності має багато переваг, досі лишаються численні переваги придбання фізичних копій творів, наявних в Інтернеті.

5. Організації колективного управління в процесі охорони та захисту прав творців в мережі Інтернет

5.1. Оформлення організацією колективного управління взаємовідносин з суб’єктами авторського права і суміжних прав. Видом такого оформлення може бути договір приєднання, аналогічний ліцензіям GNU, Creative Commons, але з положеннями про добровільну винагороду. Правовласникам можуть пропонуватися декілька варіантів таких договорів, але будь-який із них має передбачати певний мінімум прав для користувачів: вільне відтворення, розповсюдження, добровільна винагорода. Договір включатиме положення щодо порядку збору, розподілу і виплати винагороди та інші положення.

5.2. Створення ідентифікаторів, що є реквізитами певної роботи (твору, фонограми тощо) – це можуть бути числа або назва твору, автора, виконавця, іншого правовласника.

Можлива наявність кількох видів ідентифікаторів:

- За творами – в такому разі слід присвоювати ідентифікатор кожному окремому твору.

- За альбомом – у музичній сфері.

- За суб’єктом – винагорода за діяльність гурту, виконавця, актора, виробника фонограм тощо в цілому, тобто за всю творчу діяльність.

5.3. Перехоплення ідентифікаторів. Певну небезпеку становитиме можлива підміна справжніх ідентифікаторів, у результаті чого винагорода буде надходити неналежному набувачеві.

Для протидії необхідно створити зручну систему верифікації, тобто користувач повинен мати можливість перед здійсненням оплати перевірити справжність ідентифікатора (SMS на офіційний номер проекту з автоматичною відповіддю або ввести ідентифікатор у поле верифікації на офіційному сайті проекту, або інша аналогічна дія).

5.4. Текст ліцензії для користувачів. Він може існувати як складова мультимедійного файлу (наприклад, ID3-tag), подаватися окремим текстовим файлом або повідомлятися гіперпосилання, за яким в мережі Інтернет можна ознайомитися з повним текстом ліцензії та перевірити, що певний правовласник справді приєднався до умов відповідної ліцензії для розповсюдження твору чи об’єкта суміжних прав. Важливо визначити, які конкретні дії користувача будуть акцептом (аналогом підпису) відповідного договору (ліцензії).

5.5. Процес збору винагороди. Цей етап, очевидно, краще автоматизувати за допомогою саме послуг фінансових посередників. Їх зацікавленість полягатиме в одержанні певного відсотку від збору коштів, що сплачуються користувачами як добровільна винагорода. Для цього необхідно укласти договір між ОКУ та відповідною фінансовою установою.

5.6. Процес розподілу винагороди. Деякі питання щодо розподілу винагороди врегульовуються ще на етапі укладення угоди між суб’єктами авторського права і суміжних прав та ОКУ. Дані суб’єкти мають перебачити відсоткове співвідношення стосовно розподілу між ними винагороди, зібраної за використання окремого об’єкта авторського права, суміжних прав, альбому, творчості в цілому. Але таке співвідношення може переглядатися через певний проміжок часу за взаємною домовленістю між зазначеними суб’єктами.
Можна ввести й об’єктивний фактор – коли на співвідношення впливатимуть преференції користувачів: вони при оплаті зазначатимуть свій варіант відсоткового співвідношення або суб’єкта (чи кількох суб’єктів), якому (яким) користувачі хочуть спрямувати більшу частку винагороди.

5.7. Процес виплати винагороди. У договорі між суб’єктами авторського права та суміжних прав з ОКУ обумовлюватиметься мінімальна сума, яка підлягає виплаті зазначеним суб’єктам при її накопиченні. Можливі регулярні виплати та позапланові  за вимогою суб’єктів.

5.8. Платіжні системи. Необхідно передбачити способи платежів, зручні для користувачів, тобто, непереобтяжені складними процедурами. Як відомо, для реєстрації у певних сервісах, спільнотах або здійсненні електронних платежів необхідний мінімум обов’язкових даних (логін, пароль тощо). У цих системах діятиме такий самий принцип. Додаткові ж опції, направлені на з’ясування певних преференцій, будуть виставлені як оптимальні за замовчуванням, але користувач зможе їх персоналізувати: бажання відображати в загальному доступі інформацію про здійснені платежі (це ніби декларація конкретного користувача про підтримку конкретного творчого працівника, який, у свою чергу має визначитися, чи робити дану інформацію загальнодоступною), бажана перевага на користь певного суб’єкта під час розподілу винагороди тощо.
Пропонуються деякі способи платежів.

SMS-платежі. Користувач надсилає з мобільного телефону текстове повідомлення з ідентифікатором і додатковою інформацією щодо винагороди. Відповідні кошти знімаються з „мобільного” рахунку користувача і переводяться на віртуальний рахунок суб’єкта прав, що управляється ОКУ. Як варіант гроші після оподаткування винагороди можуть переводитися на „мобільний” рахунок суб’єкта прав.

Платіжні картки. Продаж платіжних карток певного номіналу (5, 10…100 грн. тощо). Купуючи їх, користувач поповнює свій віртуальний рахунок на зазначену на картці суму. Користувач може у будь-який час дистанційно (Інтернет, платіжний термінал) перерахувати певну суму коштів на віртуальний рахунок суб’єкта права, що управляється ОКУ. Як варіант, після вирахування податків суб’єкт права отримує гроші на такий самий віртуальний рахунок.

Платіжні термінали (наприклад, «i-box»). Маючи готівку, завжди можна сплатити винагороду у місцях, де встановлені такі термінали (ринки, супермаркети тощо).

Інтернет-гроші (наприклад, PayPal, Web-Money тощо). Зручний спосіб оплати, якщо допустимими будуть платежі, при яких користувач знаходиться в країні, іншій, ніж ОКУ або якщо користувач призвичаївся до таких „віртуальних грошей” і має відповідний рахунок з коштами на ньому.

Кредитні картки. Цей спосіб розрахунків є давно звичайним на Заході. У нас його популярність невпинно зростає. Кредитні картки використовуються для зняття коштів із банківського рахунку. Разом з тим, більше опцій в управлінні цим рахунком існує при роботі через мережу Інтернет, і останнім часом таке управління рахунком набуває популярності.

5.9. Строк дії договору правовласників з ОКУ щодо вільного розповсюдження і збору добровільної винагороди починається з моменту укладання договору. Договір може бути достроково припинений з ініціативи правовласника (правовласників), після чого забороняється вільне розповсюдження відповідних примірників.

5.10. Міжнародні зв’язки. Хоча вільне розповсюдження планується здійснювати переважно шляхом вільного завантаження файлів із мережі Інтернет, що передбачає відсутність національних кордонів для користувачів, все ж, може виявитися неможливим існування єдиної структури глобального масштабу (територіальний принцип діяльності ОКУ), тому ОКУ різних країн мають укласти взаємні угоди про збір і передачу добровільної винагороди для іноземних респондентів.

5.11. Розмір виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб’єктів авторського права і суміжних прав організаціями колективного управління з особами, які використовують твори:

- за публічне сповіщення через мережу Інтернет творів науки, літератури і мистецтва, у тому числі комп’ютерних програм та баз даних: 5 відсотків доходів, одержаних з того виду діяльності, у процесі якої відбувається публічне сповіщення творів;

- за публічне сповіщення або ретрансляцію (повторне публічне сповіщення) через мережу Інтернет виконань, зафіксованих в опублікованих без комерційної мети фонограмах і (або) відеограмах та їх примірників: 2,5 відсотки доходів, одержаних із того виду діяльності, у процесі якої здійснюється використання виконань;

- за публічне сповіщення або ретрансляцію (повторне публічне сповіщення) через мережу Інтернет фонограм, відеограм, опублікованих без комерційної мети: 2,5 відсотки доходів, одержаних з того виду діяльності, у процесі якої здійснюється використання фонограм, відеограм.

- за публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) шляхом трансляції і ретрансляції зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах виконань, а також безпосередньо фонограм і (або) відеограм, опублікованих з комерційною метою, їх примірників через Інтернет сплачується 5 відсотків доходів, одержаних з того виду діяльності, у процесі якої здійснюється використання об’єктів суміжних прав.

6. Роль Інтернет-провайдерів у механізмі регулювання використання об’єктів авторського права і суміжних прав

З метою дотримання міжнародного та національного законодавства у сфері авторського права і суміжних прав Інтернет-провайдери у своїй діяльності можуть керуватися наступними положеннями.

6.1. Укладання цивільно-правового договору Інтернет-провайдерів з користувачами мережі Інтернет.

6.2. Доповнення договору про надання провайдерських послуг розділом „Використання об’єктів авторського права і суміжних прав в мережі Інтернет”.

6.3. Визначення в розділі „Використання об’єктів авторського права і суміжних прав в мережі Інтернет” умов відтворення (розміщення), використання та продажу об‘єктів авторського права і суміжних прав.

6.4. Обов’язковою умовою укладання договору про надання провайдерських послуг повинна бути згода користувачів на укладання договорів із організаціями колективного управління майновими правами суб’єктів авторського права і суміжних прав.

6.5. Зазначення в договорі про надання провайдерських послуг розмірів виплати авторської винагороди за:

- публічне сповіщення через мережу Інтернет творів науки, літератури і мистецтва, у тому числі комп’ютерних програм та баз даних: 5 відсотків доходів, одержаних з того виду діяльності, у процесі якої відбувається публічне сповіщення творів;

- публічне сповіщення або ретрансляцію (повторне публічне сповіщення) через мережу Інтернет виконань, зафіксованих в опублікованих без комерційної мети фонограмах і (або) відеограмах та їх примірників: 2,5 відсотки доходів, одержаних з того виду діяльності, у процесі якої здійснюється використання виконань;

- публічне сповіщення або ретрансляцію (повторне публічне сповіщення) через мережу Інтернет фонограм, відеограм, опублікованих без комерційної мети: 2,5 відсотки доходів, одержаних з того виду діяльності, у процесі якої здійснюється використання фонограм, відеограм.

- публічне сповіщення (публічне повторне сповіщення) шляхом трансляції і ретрансляції зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах виконань, а також безпосередньо фонограм і (або) відеограм, опублікованих з комерційною метою, їх примірників через Інтернет сплачується 5 відсотків доходів, одержаних із того виду діяльності, у процесі якої здійснюється використання об’єктів суміжних прав.

6.6. Визначення в договорі про надання провайдерських послуг відповідальності користувачів за неправомірне використання об‘єктів авторського права і суміжних прав згідно з чинним законодавством України.

6.7. Укладання договорів Інтернет-провайдерів з організаціями колективного управління майновими правами суб‘єктів авторського права і суміжних прав про виплату провайдерами добровільної винагороди.

6.8. Включення у вартість провайдерських послуг сум, що підлягають виплаті організаціям колективного управління.

 

АКТУАЛЬНО

Введено в дію нові міжнародні класифікації


З 1 січня 2017 року в державній системі правової охорони інтелектуальної власності введено в дію МПК-2017.01, МКТП (11-2017) та МКПЗ-11 у перекладі українською мовою та створено відповідні нові інформаційно-довідкові системи (ІДС), доступ до яких надається на безоплатній основі.

До уваги заявників!

Змінено реквізити рахунків для сплати коштів за деякі адміністративні послуги, реквізити рахунків для сплати державного мита за видачу охоронних документів в національній та іноземній валюті та реквізити поточних рахунків Укрпатенту, на які сплачуються збори за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти ІВ.

До відома органів виконавчої влади

ДСІВ звертає увагу органів виконавчої влади на зміни, внесені до Порядку використання комп’ютерних програм в органах виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1433.

Наші анонси

Пілотний проект ДСІВ

Ініціативи та пропозиції ДСІВ

ДСІВ у Facebook

Ми у FacebookЗапрошуємо відвідати нашу сторінку!

Електронна приймальня

TWINNING

 
Зареєструватися
Забули пароль?
 
 

 

© 2008-2017 Офіційний веб-портал Державної служби інтелектуальної власності України.
Всі права захищено.
При використанні матеріалів посилання на веб-портал обов'язкове.