Стартова сторінка Мапа сайту Написати нам
УКР ENG
 

Авторське право і суміжні права - Рекомендації - Рекомендації щодо застосування винятків та обмежень у сфері авторського права і суміжних прав


Рекомендації
щодо застосування винятків та обмежень
у сфері авторського права і суміжних прав

1. Загальні положення

Ці рекомендації розроблені з урахуванням норм Цивільного Кодексу України та Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі – Закон) і пропонуються авторам (в тому числі співавторам) та широкому колу користувачів творів та об’єктів суміжних прав. 

Відповідно до частини 6 статті 15 Закону обмеження майнових прав, встановлені статтями 21–25 Закону (наводяться у розділах 5 – 9 Рекомендацій), застосовуються за умови, що вони не завдаватимуть шкоди використанню твору і не обмежуватимуть безпідставно законні інтереси автора. 

Згідно з частиною 6 статті 15 Закону використання об’єктів суміжних прав без згоди суб’єктів суміжних прав (відповідні обмеження наводяться у розділі 10 Рекомендацій) не повинно завдавати шкоди нормальній експлуатації виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення і зачіпати законні інтереси виконавців, виробників фонограм, відеограм і програм мовлення чи інших суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав.

2. Визначення термінів

У цих Рекомендаціях терміни вживаються у такому значенні:

автор – фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір;

аудіовізуальний твір – твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими;

база даних (компіляція даних) – сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі – електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці, і складові частини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп’ютера) чи інших засобів;

відеограма – відеозапис на відповідному матеріальному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору. Відеограма є вихідним матеріалом для виготовлення її копій;

відтворення – виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп’ютер;

комп’ютерна програма – набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп’ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об’єктному кодах);

опублікування твору, фонограми, відеограми – випуск в обіг за згодою автора чи іншого суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав виготовлених поліграфічними, електронними чи іншими способами примірників твору, фонограми, відеограми у кількості, здатній задовольнити, з урахуванням характеру твору, фонограми чи відеограми, розумні потреби публіки, шляхом їх продажу, здавання в майновий найм, побутового чи комерційного прокату, надання доступу до них через електронні системи інформації таким чином, що будь-яка особа може його отримати з будь-якого місця і у будь-який час за власним вибором або передачі права власності на них чи володіння ними іншими способами. Опублікуванням твору, фонограми, відеограми вважається також депонування рукопису твору, фонограми, відеограми у сховищі (депозитарії) з відкритим доступом та можливістю одержання в ньому примірника (копії) твору, фонограми, відеограми;

примірник твору – копія твору, виконана у будь-якій матеріальній формі;

примірник фонограми – копія фонограми на відповідному матеріальному носії, яка виконана безпосередньо чи опосередковано із цієї фонограми і містить усі зафіксовані на ній звуки чи їх частину;

примірник відеограми – копія відеограми на відповідному матеріальному носії, яка виконана безпосередньо чи опосередковано із цієї відеограми і містить усі зафіксовані на ній рухомі зображення чи їх частину (як із звуковим супроводом, так і без нього);

публічне виконання – подання за згодою суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім’ї або близьких знайомих цієї сім’ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час;

публічне сповіщення (доведення до загального відома) – передача за згодою суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті;

репрографічне відтворення (репродукування) – факсимільне відтворення у будь-якому розмірі (у тому числі збільшеному чи зменшеному) оригіналу письмового чи іншого графічного твору або його примірника шляхом фотокопіювання або іншими подібними способами, крім запису в електронній (у тому числі цифровій), оптичній чи іншій формі, яку зчитує комп’ютер;

суспільне надбання – твори і об’єкти суміжних прав, строк дії авторського права і (або) суміжних прав на які закінчився;

фонограма – звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору. Фонограма є вихідним матеріалом для виготовлення її примірників (копій);

цитата – порівняно короткий уривок з літературного, наукового чи будь-якого іншого опублікованого твору, який використовується, з обов’язковим посиланням на його автора і джерела цитування, іншою особою у своєму творі з метою зробити більш зрозумілими свої твердження або для посилання на погляди іншого автора в автентичному формулюванні.

3. Міжнародне законодавство щодо винятків та обмежень у сфері авторського права і суміжних прав

Основними міжнародними договорами, які регулюють застосування винятків та обмежень у сфері авторського права і суміжних прав є Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (Паризький Акт від 24 липня 1971 року, змінений 2 жовтня 1979 року), Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (Римська конвенція) від 26 жовтня 1961 року, Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності від 15 квітня 1994 року (адмініструється Світовою організацією торгівлі та встановлює мінімальні стандарти для визнання та захисту основних об'єктів інтелектуальної власності), Договори Всесвітньої організації інтелектуальної власності «Про авторське право» та «Про виконання і фонограми» від 20 грудня 1996 року (так звані Інтернет-договори ВОІВ, що передбачають застосування винятків та обмежень у цифровому середовищі), а також Директиви Європейського Союзу «Про гармонізацію певних аспектів авторського права та суміжних прав у інформаційному суспільстві» від 22 травня 2001 року та «Про правову охорону комп’ютерних програм» від 14 травня 1991 року (замінена Директивою 2009/24/ЄС), «Про правову охорону баз даних» від 11 березня 1996 року. 

Україна є стороною перелічених вище міжнародних договорів, крім Директив Європейського Союзу, які, однак, відповідно до Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу є орієнтиром для подальшого вдосконалення вітчизняного законодавства у сфері авторського права і суміжних прав. 

Норми вітчизняного законодавства стосовно винятків та обмежень у сфері авторського права та суміжних прав приведені у відповідність до основних міжнародних договорів у сфері авторського права і суміжних прав, до яких приєдналася Україна.

4. Об’єкти, що не охороняються

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону не є об’єктом авторського права:
а) повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;
б) твори народної творчості (фольклор);
в) видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади (стаття 434 Цивільного кодексу України відносить до цієї категорії також акти органів місцевого самоврядування та їх офіційні переклади);
г) державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій;
д) грошові знаки;
е) розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).
Проекти офіційних символів і знаків, зазначених у пунктах «г» і «д» частини першої цієї статті, до їх офіційного затвердження розглядаються як твори і охороняються відповідно до Закону.

5. Вільне використання твору із зазначенням імені автора
Згідно зі статтею 21 Закону без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов’язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається:
1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення;
2) використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру;
3) відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором;
4) відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;
5) відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях для висвітлення зазначених заходів, без використання цих каталогів у комерційних цілях;
6) видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих;
7) відтворення творів для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою;
8) публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому характером таких церемоній;
9) відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів у обсязі, виправданому поставленою метою;
10) відтворення твору в цілях і за умов, передбачених статтями 22 – 25 Закону.
Цей перелік вільного використання творів є вичерпним.

6. Вільне відтворення бібліотеками та архівами примірників твору репрографічним способом
Стаття 22 Закону передбачає, що допускається без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право, репрографічне відтворення одного примірника твору бібліотеками та архівами, діяльність яких не спрямована прямо або опосередковано на одержання прибутку, за таких умов:
1) у разі, коли відтворюваним твором є окрема опублікована стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових творів (за винятком комп’ютерних програм і баз даних), з ілюстраціями чи без них, і коли це відтворення здійснюється за запитами фізичних осіб за умови, що:
а) бібліотека та архів мають достатньо підстав вважати, що такий примірник використовуватиметься з метою освіти, навчання і приватного дослідження;
б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру;
2) у разі, коли відтворення здійснюється для збереження або заміни загубленого, пошкодженого та непридатного примірника даної бібліотеки чи архіву або для відновлення загубленого, пошкодженого або непридатного примірника з фонду аналогічної бібліотеки чи архіву, а одержання такого примірника іншим шляхом неможливе, а також коли відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру.

7. Вільне відтворення примірників твору для навчання

Згідно зі статтею 23 Закону допускається без згоди автора чи іншої особи, яка має авторське право:
1) відтворення уривків з опублікованих письмових творів, аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;
2) репрографічне відтворення навчальними закладами для аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків з письмових творів з ілюстраціями або без них за умови, коли:
а) обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті;
б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру.

8. Вільне копіювання, модифікація і декомпіляція комп’ютерних програм
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону особа, яка правомірно володіє правомірно виготовленим примірником комп’ютерної програми, має право без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право на цю програму:
1) внести до комп’ютерної програми зміни (модифікації) з метою забезпечення її функціонування на технічних засобах особи, яка використовує ці програми, і вчинення дій, пов’язаних з функціонуванням комп’ютерної програми відповідно до її призначення, зокрема запис і збереження в пам’яті комп’ютера, а також виправлення явних помилок, якщо інше не передбачено угодою з автором чи іншою особою, яка має авторське право;
2) виготовити одну копію комп’ютерної програми за умови, що ця копія призначена тільки для архівних цілей або для заміни правомірно придбаного примірника у випадках, якщо оригінал комп’ютерної програми буде втраченим, знищеним або стане непридатним для використання. При цьому копія комп’ютерної програми не може бути використана для інших цілей, ніж зазначено у цьому пункті та пункті 1 цієї частини, і має бути знищена у разі, якщо володіння примірником цієї комп’ютерної програми перестає бути правомірним;
3) декомпілювати комп’ютерну програму (перетворити її з об’єктного коду у вихідний текст) з метою одержання інформації, необхідної для досягнення її взаємодії із незалежно розробленою комп’ютерною програмою, за дотримання таких умов:
а) інформація, необхідна для досягнення здатності до взаємодії, раніше не була доступною цій особі з інших джерел;
б) зазначені дії здійснюються тільки щодо тих частин комп’ютерної програми, які необхідні для досягнення здатності до взаємодії;
в) інформація, одержана в результаті декомпіляції, може використовуватися лише для досягнення здатності до її взаємодії з іншими програмами, але не може передаватися іншим особам, крім випадків, якщо це необхідно для досягнення здатності до взаємодії з іншими програмами, а також не може використовуватися для розроблення комп’ютерної програми, схожої на декомпільовану комп’ютерну програму, або для вчинення будь-якої іншої дії, що порушує авторське право;
4) спостерігати, вивчати, досліджувати функціонування комп’ютерної програми з метою визначення ідей і принципів, що лежать в її основі, за умови, що це робиться в процесі виконання будь-якої дії із завантаження, показу, функціонування, передачі чи запису в пам’ять (збереження) комп’ютерної програми.
Застосування положень цієї статті не повинно завдавати шкоди використанню комп’ютерної програми і не повинно обмежувати законні інтереси автора та (або) іншої особи, яка має авторське право на комп’ютерну програму.

9. Вільне відтворення творів у особистих цілях

Стаття 25 Закону передбачає, що допускається без дозволу автора (чи іншої особи, яка має авторське право) і без виплати авторської винагороди відтворювати виключно в особистих цілях або для кола сім’ї попередньо правомірно оприлюднені твори, крім:
а) творів архітектури у формі будівель і споруд;
б) комп’ютерних програм, за винятком випадків, передбачених статтею 24 Закону;
в) репрографічного відтворення книг, нотних текстів і оригінальних творів образотворчого мистецтва, за винятком випадків, передбачених статтями 22 і 23 Закону;
Твори і виконання, зафіксовані у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальні твори та їх примірники допускається відтворювати у домашніх умовах виключно в особистих цілях або для кола сім’ї без дозволу автора (авторів), виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, але з виплатою їм винагороди. Особливості виплати винагороди у цьому випадку визначені статтею 42 Закону.

10. Обмеження майнових прав виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення

Частина 1 статті 42 Закону передбачає, що допускається використання виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, їх фіксація, відтворення і доведення до загального відома без згоди виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення у випадках, передбачених статтями 21–25 Закону щодо обмеження майнових прав авторів літературних, художніх і наукових творів, якщо дотримуються такі умови: 

а) відтворення зазначених об’єктів здійснюється виключно з метою навчання чи наукових досліджень;
б) право на відтворення, передбачене у пункті «а» цієї частини, не поширюється на експорт відтворених примірників фонограм, відеограм, програм мовлення за межі митної території України;
в) за суб’єктами суміжних прав зберігається право на справедливу винагороду з урахуванням кількості відтворених примірників. 

Передбачене цією частиною використання об’єктів суміжних прав без згоди суб’єктів суміжних прав є можливим лише за умови дотримання особистих немайнових прав суб’єктів авторського права і суміжних прав, передбачених статтями 14 і 38 Закону. 

Стаття 38 Закону передбачає, що виконавцеві твору належать такі особисті немайнові права: 

а) вимагати визнання того, що він є виконавцем твору;
б) вимагати, щоб його ім’я або псевдонім зазначалися чи повідомлялися у зв’язку з кожним його виступом, записом чи виконанням (у разі, якщо це можливо);
в) вимагати забезпечення належної якості запису його виконання і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій суттєвій зміні, що може завдати шкоди його честі і репутації. 

Виробник фонограми, виробник відеограми має право зазначати своє ім’я (назву) на кожному носії запису або його упаковці поряд із зазначенням авторів, виконавців і назв творів, вимагати його згадування у процесі використання фонограми (відеограми). 

Організація мовлення має право вимагати згадування своєї назви у зв’язку із записом, відтворенням, розповсюдженням своєї передачі і публічним повторним сповіщенням її іншою організацією мовлення. 

Відповідно до частини 2 статті 42 Закону допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті. 

Передбачене частинами першою і другою цієї статті використання об’єктів суміжних прав без згоди суб’єктів суміжних прав не повинно завдавати шкоди нормальній експлуатації виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення і зачіпати законні інтереси виконавців, виробників фонограм, відеограм і програм мовлення чи інших суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав. 

Згідно з частиною 4 статті 42 Закону виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім: 

а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;
б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України;
в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети. 

Розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2003 р. за № 992 «Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах». 

Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються уповноваженим організаціям колективного управління (далі – уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники – у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв. 

Установа і визначені нею для збору коштів уповноважені організації мають право вимагати від виробників та імпортерів інформацію про виробництво, імпорт і реалізацію (продаж) зазначеного у частині четвертій цієї статті обладнання і матеріальних носіїв. Зібрані кошти, що зазначені у частинах другій і четвертій цієї статті, розподіляються між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм). Якщо угодами між організаціями колективного управління не передбачено інше, то ці кошти розподіляються у таких пропорціях: авторам – 50 відсотків, виконавцям – 25 відсотків і виробникам фонограм (відеограм) – 25 відсотків. 

На даний момент в Україні уповноваженою організацією колективного управління, яка здійснює збирання і розподіл відрахувань (відсотків), виплачених виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, є об’єднання підприємств «Український музичний альянс» (04053, м.Київ, вул.Артема, 1–5, офіс 814, тел./факс (044) 272-05-64. E-mail: uma@uma.in.ua).

11. Обмеження за часом: строк дії майнових прав суб’єктів авторського права і суміжних прав. Перехід творів у суспільне надбання

За строком обмежується дія майнових прав суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав. Ці права визначені статтями 15, 39, 40 і 41 Закону. 

Стаття 28 Закону («строк дії авторського права») передбачає, що авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення і починає діяти від дня створення твору. 

Авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті, крім випадків, передбачених цією статтею. 

Для творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом, строк дії авторського права закінчується через 70 років після того, як твір було оприлюднено. Якщо взятий автором псевдонім не викликає сумніву щодо особи автора або якщо авторство твору, оприлюдненого анонімно або під псевдонімом, розкривається не пізніше ніж через 70 років після оприлюднення твору, застосовується строк, передбачений частиною другою цієї статті. 

Авторське право на твори, створені у співавторстві, діє протягом життя співавторів і 70 років після смерті останнього співавтора. 

У разі, коли весь твір публікується (оприлюднюється) не одночасно, а послідовно у часі томами, частинами, випусками, серіями тощо, строк дії авторського права визначається окремо для кожної опублікованої (оприлюдненої) частини твору. 

Авторське право на твори посмертно реабілітованих авторів діє протягом 70 років після їх реабілітації. 

Авторське право на твір, вперше опублікований протягом 30 років після смерті автора, діє протягом 70 років від дати його правомірного опублікування. 

Будь-яка особа, яка після закінчення строку охорони авторського права по відношенню до неоприлюдненого твору вперше його оприлюднює, користується захистом, що є рівноцінним захисту майнових прав автора. Строк охорони цих прав становить 25 років від дати, коли твір був вперше оприлюднений. 

Строк дії авторського права після смерті автора і строки, встановлені частинами третьою – сьомою цієї статті, починаються від дня смерті автора чи з дня настання подій, передбачених у зазначених частинах, але відлічуються з 1 січня року, наступного за роком смерті чи роком, в якому відбулася зазначена подія. 

Особисті немайнові права автора, передбачені статтею 14 Закону, охороняються безстроково. 

Автору належать такі особисті немайнові права:
1) вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;
2) забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;
3) вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;
4) вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора. 

Особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам. 

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону спадкоємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора. 

Згідно зі статтею 30 Закону закінчення строку дії авторського права на твори означає їх перехід у суспільне надбання. 

Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно, без виплати авторської винагороди, використовуватися будь-якою особою, за умови дотримання особистих немайнових прав автора, передбачених статтею 14 Закону. 

Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватися спеціальні відрахування до фондів творчих спілок України за використання на території України творів, які стали суспільним надбанням. 

Строк дії суміжних прав визначений статтею 44 Закону. Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років від дати першого запису виконання. 

Особисті немайнові права виконавців, передбачені частиною першою статті 38 цього Закону, охороняються безстроково. 

Права виробників фонограм і відеограм охороняються протягом 50 років від дати першого опублікування фонограми (відеограми) або їх першого звукозапису (відеозапису), якщо фонограма (відеограма) не була опублікована протягом зазначеного часу. 

Організації мовлення користуються наданими Законом правами протягом 50 років від дати першого публічного сповіщення передачі. 

Закінчення строків захисту суміжних прав настає 1 січня року, наступного за роком, у якому закінчилися передбачені цією статтею строки захисту.

12. Авторське право і право власності на матеріальний об’єкт, у якому втілено твір. Вичерпання прав на об’єкти авторського права і суміжних прав
Відповідно до статті 12 Закону авторське право і право власності на матеріальний об’єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об’єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки. 

Згідно з частиною 7 статті 15 Закону примірники правомірно опублікованого твору, законним чином введені у цивільний обіг шляхом їх першого продажу в Україні, можуть повторно вводитися в обіг шляхом продажу, дарування тощо без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право) і без виплати авторської винагороди, а щодо творів образотворчого мистецтва – з урахуванням положень статті 27 Закону (право слідування). Проте у цьому випадку право здавання у майновий найм чи комерційний прокат залишається виключно за особою, яка має авторське право. 

Відповідно до частини 3 статті 40 Закону якщо фонограми, відеограми чи їх примірники введені виробником фонограми (відеограми) чи за його згодою у цивільний обіг шляхом їх першого продажу в Україні, то допускається їх наступне розповсюдження шляхом продажу, дарування тощо без згоди виробника фонограми (відеограми) чи його правонаступника і без виплати йому винагороди. Проте й у цьому випадку право здавання таких примірників фонограм (відеограм) у майновий найм чи комерційний прокат залишається виключно правом виробника фонограми (відеограми).

13. Деякі хибні уявлення щодо вільного використання творів та об’єктів суміжних прав

Хибним є уявлення про те, що відсутність позначення авторського права або суміжних прав виключає відповідні об’єкти з правової охорони. 

Частина 2 статті 11 Закону передбачає, що авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. 

Відповідно до частини 2 статті 37 Закону суміжне право виникає внаслідок факту виконання твору, виробництва фонограми, виробництва відеограми, оприлюднення передачі організації мовлення. 

Хибним є уявлення про те, що відсутність фактів використання твору або об’єкта суміжних прав виключає ці об’єкти з правової охорони. 

Майнове авторське або суміжне право діє протягом строку, встановленого Законом, незалежно від можливої відсутності фактів використання твору або об’єкта суміжних прав відповідними суб’єктами. 

Хибним є уявлення про те, що допускається вільне використання будь-яких назв інших творів. 

Стаття 9 Закону (охорона авторського права на частину твору) передбачає, що частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону. 

Хибним є уявлення про те, що допускається вільне використання творів та об’єктів суміжних прав лише на підставі того, що вони використовуються без комерційної мети. 

Закон не передбачає такого обмеження. Наявні у Законі винятки та обмеження чітко визначені у ньому, їх перелік є вичерпним. Як уже було зазначено, вони здійснюються за умови, що не завдаватимуть шкоди використанню твору і не обмежуватимуть безпідставно законні інтереси автора. 

Використання об’єктів суміжних прав без згоди суб’єктів суміжних прав не повинно завдавати шкоди нормальній експлуатації виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення і зачіпати законні інтереси виконавців, виробників фонограм, відеограм і програм мовлення чи інших суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав. 

Хибним є уявлення про те, що допускається створення нового твору на основі іншого без дозволу власника первинного твору. 

Стаття 1 Закону передбачає, що похідний твір – твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдавання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору) чи його творчим перекладом на іншу мову (до похідних творів не належать аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання, озвучення, субтитрування українською чи іншими мовами інших аудіовізуальних творів). 

Згідно з частиною 3 статті 15 Закону виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти зокрема переклади творів, а також переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів. 

Хибним є уявлення про те, що твір або об’єкт суміжних прав дозволяється вільно розміщувати в мережі Інтернет, а розміщений у мережі Інтернет твір або об’єкт суміжних прав, може використовуватися без дозволу суб’єкта авторського права або суміжних прав. 

Згідно з частиною 3 статті 15 Закону виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором. 

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону майновим правом виконавців є їх виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам зокрема відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх виконань, зафіксованих без їх згоди у фонограмі чи відеограмі, чи за їх згодою, але якщо відтворення здійснюється з іншою метою, ніж та, на яку вони дали свою згоду; розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмах чи відеограмах, через будь-які засоби зв’язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором, якщо при першій фіксації виконання не було їх згоди на такий вид розповсюдження. 

Згідно з частиною 1 статті 40 Закону до майнових прав виробників фонограм і виробників відеограм належить їх виключне право на використання своїх фонограм, відеограм і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам зокрема відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм і відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом, публічне сповіщення фонограм, відеограм та їх примірників через будь-які засоби зв’язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором. 

Частина 1 статті 41 Закону передбачає, що до майнових прав організацій мовлення належить їх виключне право на використання своїх програм будь-яким способом і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам зокрема фіксацію своїх програм на матеріальному носії та їх відтворення. 

При цьому відповідно до статті 1 Закону відтворення передбачає також запис примірників твору, відеограми, фонограми для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп’ютер.

14. Перспективи внесення змін до законодавства України стосовно винятків та обмежень у сфері авторського права і суміжних прав
Основні напрямки вдосконалення вітчизняного законодавства стосовно винятків та обмежень у сфері авторського права і суміжних прав стосуються подальшої адаптації норм вітчизняного законодавства до положень Директиви Європейського Союзу «Про гармонізацію певних аспектів авторського права та суміжних прав у інформаційному суспільстві» (далі – Директива). 

Так, важливим винятком, існування якого допускається Директивою, але який відсутній у національному законодавстві є так звана свобода панорами. 

Свобода панорами – це можливість вільно використовувати зображення творів (будівель, скульптур тощо), що знаходяться у громадських місцях. 

Крім свободи панорами, до Закону також планується ввести винятки та обмеження для демонстрації або ремонту обладнання, встановити певні умови, що виключають отримання вигоди при вільному використанні творів та об’єктів суміжних прав, ввести додаткові умови вільного використання бібліотеками та архівами тощо. 

Так, пропонується у статті 21 Закону:
пункт 6 частини першої доповнити абзацом другим такого змісту:
“використання правомірно опублікованих творів об’єднаннями осіб з обмеженими фізичними можливостями, крім випадків використання зазначених творів з комерційною метою”;
частину другу замінити частинами такого змісту:
“2. Без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), без виплати винагороди, та без зазначення імені автора і джерела запозичення, допускається:
1) відтворення, публічне сповіщення, подання творів архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва, скульптури до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснювати доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором до цих творів, що постійно розташовані у громадських місцях, відкритих для вільного відвідування, крім випадків, коли зображення зазначеного твору є основним об’єктом такого використання або зображення твору використовується з комерційною метою;
2) відтворення, публічне сповіщення, подання творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснювати доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором до цих творів у зв’язку з демонстрацією або ремонтом обладнання, перевірка функціонування якого неможлива без використання творів.
3. Дозволяється без згоди автора (чи іншої особи, яка є суб’єктом авторського права), без виплати йому винагороди, позичка некомерційними бібліотеками правомірно опублікованих примірників творів, крім примірників комп’ютерних програм, баз даних.
4. Перелік вільного використання творів, зазначений у цій статті, є вичерпним“;
У пункті 2 статті 22 Закону після слів “з фонду аналогічної бібліотеки чи архіву“ доповнити словами “надання такого примірника іншій бібліотеці чи архіву, “;
У статті 24 Закону:
пункт 2 частини першої викласти у такій редакції:
“2) виготовити резервну копію комп’ютерної програми, якщо ці дії пов’язані з її правомірним використанням. При цьому копія комп’ютерної програми має бути знищена у разі, якщо володіння примірником цієї комп’ютерної програми перестає бути правомірним“;
у пункті 4 частини першої після слова “вивчати“ доповнити словом “випробовувати“;
У статті 25 Закону:
у абзаці першому частини першої після слів „для кола сім‘ї” доповнити словами „без прямої або опосередкованої комерційної мети”;
доповнити частину першу пунктом “г“ такого змісту:
“г) відтворення аудіовізуальних творів під час їх демонстрації в кінотеатрах, інших приміщеннях призначених для публічної демонстрації“;
частину другу викласти у такій редакції:
“Твори і виконання, зафіксовані у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальні твори та їх примірники допускається відтворювати у домашніх умовах фізичною особою і виключно в його (її) особистих цілях або для кола сім'ї, без наявності прямої або опосередкованої комерційної мети, без дозволу автора (авторів), виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, але з виплатою їм винагороди. Особливості виплати винагороди у цьому випадку визначені частинами другою, четвертою – сьомою статті 42 цього Закону“;
Дискусійним залишається питання щодо використання карикатур, пародій або стилізацій, винятки щодо яких допускаються Директивою. 

Вітчизняне законодавство наразі не передбачає таких винятків. 

Законодавство та судові прецеденти країн англо-американської та континентальної систем права допускають винятки стосовно пародій. 

Прикладом також може слугувати законодавство Російської Федерації, де такий виняток нещодавно був уведений до законодавства і діє з 2008 року. 

Згідно з пунктом 3 статті 1274 Цивільного кодексу Російській створення твору в жанрі літературної, музичної або іншої пародії або в жанрі карикатури на основі іншого (оригінального) правомірно обнародуваного твору і використання цієї пародії або карикатури допускаються без згоди автора або іншого суб’єкта виключного права на оригінальний твір і без виплати йому винагороди.» 

При цьому, згідно з пунктом 2 статті 1266 зазначеного Кодексу, пародія не повинна завдавати шкоди честі, гідності і діловій репутації автора оригінального твору: «Перекручення, спотворення або інша зміна твору, що порочать честь, гідність або ділову репутацію автора, так само як і посягання на такі дії, дають авторові право вимагати захисту його честі, гідності або ділової репутації відповідно до правил статті 152 даного Кодексу. У цих випадках на вимогу зацікавлених осіб допускається захист честі і гідності автора і після його смерті.».

 

АКТУАЛЬНО

Введено в дію нові міжнародні класифікації


З 1 січня 2017 року в державній системі правової охорони інтелектуальної власності введено в дію МПК-2017.01, МКТП (11-2017) та МКПЗ-11 у перекладі українською мовою та створено відповідні нові інформаційно-довідкові системи (ІДС), доступ до яких надається на безоплатній основі.

До уваги заявників!

Змінено реквізити рахунків для сплати коштів за деякі адміністративні послуги, реквізити рахунків для сплати державного мита за видачу охоронних документів в національній та іноземній валюті та реквізити поточних рахунків Укрпатенту, на які сплачуються збори за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти ІВ.

До відома органів виконавчої влади

ДСІВ звертає увагу органів виконавчої влади на зміни, внесені до Порядку використання комп’ютерних програм в органах виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1433.

Наші анонси

Пілотний проект ДСІВ

Ініціативи та пропозиції ДСІВ

ДСІВ у Facebook

Ми у FacebookЗапрошуємо відвідати нашу сторінку!

Електронна приймальня

TWINNING

 
Зареєструватися
Забули пароль?
 
 

Наша адреса: вул. В. Липківського, 45, м. Київ-35, 03035, Україна
Консультації з питань авторського права (44) 498-37-08 (09);
з питань промислової власності (44) 254-38-13
Приймальня: тел. (44) 494-06-06; факс (44) 494-06-56

 

© 2008-2017 Офіційний веб-портал Державної служби інтелектуальної власності України.
Всі права захищено.
При використанні матеріалів посилання на веб-портал обов'язкове.