Стартова сторінка Мапа сайту Написати нам
УКР ENG
 

Реагування на критику - Плата за народні пісні: міфи та реальність


Плата за народні пісні: міфи та реальність

Останнім часом у ЗМІ та в мережі Інтернет поширюється інформація про те, що українці платитимуть державі за народні пісні.

Державна служба інтелектуальної власності України (Державна служба) категорично спростовує такі заяви та офіційно коментує ситуацію щодо охорони прав на твори народної творчості.

Традиційно твори народної творчості не є об’єктом охорони авторського права. Така позиція щодо фольклору відбита, зокрема, у статті 10 Закону України “Про авторське право і суміжні права” (далі – Закон). Пояснюється це тим, що досить важко, а іноді неможливо, визначити дату створення твору та його автора (авторів). Фольклор розглядається як суспільне надбання, а тому його використання є вільним, тобто не пов’язане з отриманням дозволу від суб’єктів авторського права.

Водночас Законом передбачена охорона обробок фольклору, придатних для сценічного показу, а також збірників обробок фольклору (стаття 8). Це означає, що авторам обробок фольклору та збірників належить авторське право на здійснені ними переробки й упорядкування творів народної творчості.

Крім того, як об’єкти суміжних прав охороняються виконання творів народної творчості (термін „виконавець”, стаття 1 Закону). Тобто виконавці зазначених творів мають ті самі особисті немайнові та майнові права, що й виконавці інших творів.

Хоч фольклор і може використовуватися вільно, проте слід пам’ятати про тих, хто займається відродженням втрачених традицій і втраченого мистецтва. Така праця є титанічною й ведеться ентузіастами в усіх куточках світу здебільшого за рахунок їхніх власних коштів.

На сьогодні на міжнародному рівні обговорюються питання, що стосуються збереження культурної спадщини країн, зокрема створення передумов для стимулювання розвитку й охорони традиційних знань, традиційних виражень культури – як окремо взятої нації, общини, народності, так і країни в цілому.

Корінні народи намагаються звернути увагу світової громадськості, у тому числі міжнародних організацій, на проблеми сучасності. Вони стурбовані комерціалізацією об’єктів, заснованих на використанні фольклору і традиційних знань.

Тож перш ніж законодавчо врегульовувати певні питання, пов’язані з об’єктами інтелектуальної власності, слід визначити, якою повинна бути охорона цих об’єктів. І якщо йдеться про фольклор, то передусім варто знайти відповіді на низку таких запитань.

Хто є носієм відповідної культури?

Як мають охоронятися об’єкти, які є суспільним надбанням багатьох держав?

Чи можливо до таких об’єктів застосувати концепцію виключних майнових прав?

Тобто перш ніж приймати певний міжнародний договір, необхідно зважити всі „за” та „проти” визначеного ним нормативного регулювання.

У зв’язку з цим Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) з 1998 року розпочала роботу над вивченням питання, пов’язаного з використанням традиційних знань і виражень культури (фольклор та етнографія). У 2001 році був створений Міждержавний комітет ВОІВ з інтелектуальної власності, генетичних ресурсів, традиційних знань і фольклору як міжнародний політичний форум.

Наразі ВОІВ опрацьовується проект міжнародно-правового документа "Охорона традиційних виражень культури" (текст проекту документа).

Цей проект складається із статей, що мають по декілька варіантів, запропонованих для опрацювання державами-учасницями ВОІВ та міжнародними організаціями.

У 2013 році ВОІВ планує продовжити обговорення зазначеного проекту.

Об’єднання творців, а також інші зацікавлені особи можуть висловити пропозиції щодо варіантів положень проекту „Охорона традиційних виражень культури” та направити їх до Державної служби для опрацювання. Усі доцільні пропозиції будуть узагальнені Державною службою та запропоновані для обговорення під час засідання Міждержавного комітету ВОІВ.

Додатково слід зазначити, що питання охорони прав на твори народної творчості для України, поки що залишаються на стадії обговорення.

Отже, твердження про те, що українці платитимуть державі за народні пісні, є некоректним – на сьогодні законодавчих підстав для таких висновків немає.

Відповідно до статті 14 Закону України „Про міжнародні договори” міжнародні договори набирають чинність для України після надання нею згоди на їх обов’язковість відповідно до цього закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб. Цим законом визначена відповідна процедура приєднання України до міжнародних договорів.

Відтак передчасними є розмови про обов’язковість для України міжнародних договорів, які ще не прийняті на міжнародному рівні.

Зважаючи на зазначене, Державна служба закликає ЗМІ утримуватися від будь-яких коментарів, що не відповідають дійсному стану речей.

29.11.2012

 

АКТУАЛЬНО

Введено в дію нові міжнародні класифікації


З 1 січня 2017 року в державній системі правової охорони інтелектуальної власності введено в дію МПК-2017.01, МКТП (11-2017) та МКПЗ-11 у перекладі українською мовою та створено відповідні нові інформаційно-довідкові системи (ІДС), доступ до яких надається на безоплатній основі.

До уваги заявників!

Змінено реквізити рахунків для сплати коштів за деякі адміністративні послуги, реквізити рахунків для сплати державного мита за видачу охоронних документів в національній та іноземній валюті та реквізити поточних рахунків Укрпатенту, на які сплачуються збори за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти ІВ.

До відома органів виконавчої влади

ДСІВ звертає увагу органів виконавчої влади на зміни, внесені до Порядку використання комп’ютерних програм в органах виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1433.

Наші анонси

Пілотний проект ДСІВ

Ініціативи та пропозиції ДСІВ

ДСІВ у Facebook

Ми у FacebookЗапрошуємо відвідати нашу сторінку!

Електронна приймальня

TWINNING

 
Зареєструватися
Забули пароль?
 
 

 

© 2008-2017 Офіційний веб-портал Державної служби інтелектуальної власності України.
Всі права захищено.
При використанні матеріалів посилання на веб-портал обов'язкове.