Стартова сторінка Мапа сайту Написати нам
УКР ENG
 

Авторське право і суміжні права - Рекомендації - Рекомендації для Інтернет-провайдерів, контент-провайдерів та користувачів файлообмінних мереж та інших веб-сервісів щодо правомірного використання об'єктів авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет


Рекомендації для Інтернет-провайдерів, контент-провайдерів 
та користувачів файлообмінних мереж та інших веб-сервісів 
щодо правомірного використання об'єктів авторського права 
і суміжних прав у мережі Інтернет

Рекомендації пропонуються суб’єктам авторського права і суміжних прав, користувачам творів та об’єктів і суміжних прав у веб-сервісах, операторам та провайдерам телекомунікацій і розроблені з урахуванням норм Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право від 20.12.1996, Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми від 20.12.1996, Цивільного Кодексу України, Законів України „Про авторське право і суміжні права”, „Про телекомунікації”, постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 720 „Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг”.

1. Регулювання питань використання об’єктів авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет нормами міжнародних договорів та вітчизняного законодавства. 
Міжнародними договорами, що забезпечують основу правового регулювання використання об’єктів авторського права і суміжних прав у цифровому середовищі є так звані Інтернет-договори Всесвітньої організації інтелектуальної власності від 20.12.1996: Договір ВОІВ про авторське право (ДАП, чинний з 06.03.2002) та Договір ВОІВ про виконання і фонограми (ДВФ, чинний з 20.04.2002). Україна приєдналася до Інтернет-договорів ВОІВ 20.09.2001.
Інтернет-договори у тексті не вживають слово Інтернет, натомість використовується поняття «цифрове середовище» (для охоплення широкого кола комп’ютерних мереж), у якому відповідно до положень зазначених договорів, повністю застосовуються такі майнові права суб’єктів авторського права і суміжних прав, як право на відтворення (ст. 1 ДАП, ст. 11 ДВФ), на розповсюдження серед широкої публіки (ст. 8 ДАП), право зробити записані виконання доступними (ст. 10 ДВФ), право зробити фонограми доступними (ст. 10 ДВФ). 

Сторони Інтернет-договорів ВОІВ зобов’язуються забезпечити правову охорону та ефективні засоби правового захисту від обходу існуючих технічних засобів (ст. 11 ДАП, ст. 18 ДВФ), а також стосовно інформації про управління правами (ст. 12 ДАП, ст. 19 ДВФ), 

На сьогодні положення національного законодавства відповідають нормам міжнародних договорів, зокрема зазначеним Договорам ВОІВ, до яких приєдналася Україна у 2001 році. Основні вимоги, передбачені щодо охорони авторського права і суміжних прав на рівні міжнародного законодавства, діють і в Україні. 

У національному законодавстві рівно як і в міжнародних договорах не використовується поняття „Інтернет” як середовище використання творів та об’єктів суміжних прав. 

Норми вітчизняного законодавства (Цивільний кодекс України, далі – Кодекс; Закон України «Про авторське право і суміжні права», далі - Закон) містять більш широкі поняття, що розповсюджуються на цифрові технології, а саме, відтворення, право на розповсюдження серед широкої публіки (доведення до відома, надання доступу). 

Основні положення полягають у визначенні прав, пов’язаних з використанням творів, виконань, фонограм у цифровій формі, в тому числі в інтерактивних комп’ютерних мережах. Зокрема, відповідно до положень Договорів ВОІВ автори, виконавці, виробники фонограм мають виключні права дозволяти відтворення своїх творів, виконань, фонограм в цифровому середовищі, а також „здійснювати доступ” до своїх творів, виконань, фонограм. 

Під здійсненням доступу мається на увазі доведення до загального відома через дротові та недротові засоби зв’язку творів, виконань, фонограм таким чином, що представники публіки можуть здійснювати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їхнім власним вибором. 

До виключного права автора, виконавця, виробника фонограм, відеограм, організації мовлення відноситься право дозволяти відтворення, відповідно, твору, виконання, фонограми, відеограми, програми мовлення (статті 441, 453-455 Цивільного кодексу України, статті 15, 39, 40 Закону). 

Відтворення включає зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп’ютер (стаття 1 Закону). 

До виключного права автора, виконавця, виробника фонограм також відноситься право надання доступу будь-якій особі до твору, фонограми та зафіксованого виконання з місця та в час, обраних нею (статті 453, 454 Цивільного кодексу України, статті 15, 39, 40 Закону). 

Крім того, якщо, наприклад музичні або відео-файли планується продавати через мережу Інтернет, на це також потрібно отримати дозвіл від автора, виконавця, виробника фонограм, відеограм. Зокрема, відповідно до статті 441 Цивільного кодексу України, статті 15 Закону використанням твору є його продаж. Використанням виконання або фонограми, відеограми є продаж та інше відчуження оригіналу чи примірника запису виконання (стаття 453 Кодексу, стаття 39 Закону) або фонограми, відеограми (стаття 454 Кодексу, стаття 40 Закону). 

Отже, для правомірного використання об’єктів авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет, необхідно отримати дозвіл від суб’єктів авторського права і суміжних прав.

1.1. Діяльність електронних бібліотек з дотриманням вимог законодавства у сфері авторського права.

Законодавство у сфері авторського права передбачає, що використання твору є правомірним лише після попереднього письмового дозволу авторів чи інших осіб, що мають авторське прав на твори (статті 15, 33 Закону), 

Крім того, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору (стаття 15 Закону). 

Як свідчить практика, при створенні електронних бібліотек існують такі проблеми. 

Відсутність дозволів суб’єктів авторського права (авторів творів, видавців тощо) на переведення їх творів в цифрову форму (сканування) для розміщення цих творів в електронній бібліотеці з подальшим наданням користувачам доступу до цих творів. При цьому необхідно передбачати вимогу неможливості порушення цілісності твору під час його переведення в цифрову форму та при подальшому використанні, надання доступу до творів тільки для особистого використання. 

Окремі винятки та обмеження у сфері авторського права стосуються безпосередньо бібліотек. Так стаття 22 Закону передбачає, що допускається без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право, репрографічне відтворення одного примірника твору бібліотеками та архівами, діяльність яких не спрямована прямо або опосередковано на одержання прибутку, за таких умов: 

1) у разі, коли відтворюваним твором є окрема опублікована стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових творів (за винятком комп'ютерних програм і баз даних), з ілюстраціями чи без них, і коли це відтворення здійснюється за запитами фізичних осіб за умови, що:
а) бібліотека та архів мають достатньо підстав вважати, що такий примірник використовуватиметься з метою освіти, навчання і приватного дослідження;
б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру; 

2) у разі, коли відтворення здійснюється для збереження або заміни загубленого, пошкодженого та непридатного примірника даної бібліотеки чи архіву або для відновлення загубленого, пошкодженого або непридатного примірника з фонду аналогічної бібліотеки чи архіву, а одержання такого примірника іншим шляхом неможливе, а також коли відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру. 

При цьому відповідно до статті 1 Закону репрографічне відтворення (репродукування) — факсимільне відтворення у будь-якому розмірі (у тому числі збільшеному чи зменшеному) оригіналу письмового чи іншого графічного твору або його примірника шляхом фотокопіювання або іншими подібними способами, крім запису в електронній (у тому числі цифровій), оптичній чи іншій формі, яку зчитує комп'ютер. 

Тому положення, передбачені статтею 22 Закону не стосуються використання творів електронними бібліотеками.
Окремі виключення та обмеження стосуються діяльності електронних бібіліотек, див. Рекомендації щодо застосування винятків та обмежень у сфері авторського права і суміжних прав).

Для створення електронної бібліотеки необхідно:
- створити Реєстр суб’єктів авторського права на твори, які планується розмістити в електронній бібліотеці;
- укласти договори між суб’єктами авторського права та електронною бібліотекою (або між суб’єктами авторського права та організацією колективного управління). 

На основі одержаних повноважень суб’єкт авторського права, його повірений чи організація колективного управління надає електронній бібліотеці невиключні права на використання об’єктів авторського права шляхом укладання з нею відповідного договору. Також цим договором передбачається виплата авторам чи іншим особам, що мають авторське право, винагороди електронною бібліотекою. 

Договір правовласника чи його представника з електронною бібліотекою може передбачити, у залежності від характеру використання творів, такі способи їх використання: відтворення, розповсюдження, включення творів як складових частин до збірників, подання творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;. 

При наданні доступу можна застосувати технічні засоби щодо безкоштовного доступу до анотацій творів для ознайомлення користувачів зі змістом твору, щоб визначити доцільність використання цього твору за відповідну плату. 

Електронні копії творів мають супроводжуватися застереженням щодо заборони неправомірного використання твору, зокрема його копіювання та розповсюдження. 

Електронна бібліотека має вести статистику використання творів для виплати винагороди.

2. Порушення авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет 

Згідно зі статтею 50 Закону порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є зокрема: 

- вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав, та їх майнові права;
- піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення.
- будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;
- підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління;
- розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі. 

Стаття 1 Закону розкриває зазначені поняття, зокрема: 

- опублікування твору, фонограми, відеограми - випуск в обіг за згодою автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав виготовлених поліграфічними, електронними чи іншими способами примірників твору, фонограми, відеограми у кількості, здатній задовольнити, з урахуванням характеру твору, фонограми чи відеограми, розумні потреби публіки, шляхом їх продажу, здавання в майновий найм, побутового чи комерційного прокату, надання доступу до них через електронні системи інформації таким чином, що будь-яка особа може його отримати з будь-якого місця і у будь-який час за власним вибором або передачі права власності на них чи володіння ними іншими способами; 
- відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер);
- розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав - будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором; 

контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися. 

інформація про управління правами - інформація, в тому числі в електронній (цифровій) формі, що ідентифікує об’єкт авторського права і (або) суміжних прав і автора чи іншу особу, яка має на цей об’єкт авторське право і (або) суміжні права, або інформація про умови використання об’єкта авторського права і (або) суміжних прав, або будь-які цифри чи коди, у яких представлена така інформація, коли будь-який із цих елементів інформації прикладений до примірника об’єкта авторського права і (або) суміжних прав або вміщений у нього чи з’являється у зв’язку з його повідомленням до загального відома; 

технічні засоби захисту - технічні пристрої і (або) технологічні розробки, призначені для створення технологічної перешкоди порушенню авторського права і (або) суміжних прав при сприйнятті і (або) копіюванні захищених (закодованих) записів у фонограмах (відеограмах) і передачах організацій мовлення чи для контролю доступу до використання об’єктів авторського права і суміжних прав. 

Відповідно до статті 51 Закону захист особистих немайнових і майнових прав суб’єктів авторського права здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством. 

З огляду на визначення Законом понять опублікування, відтворення, розповсюдження, - піратство стосується і мережі Інтернет. 

Цивільна відповідальність може наступити у випадку звернення особи, авторське право якої було порушено, до суду (статті 16 і 432 Цивільного кодексу України). 

Згідно зі статтею 52 Закону При порушеннях будь-якою особою авторського права суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право:
а) вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
в) подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
г) подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій;
д) вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів захисту, в порядку, передбаченому Митним кодексом України;
е) брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів і господарських операцій, пов'язаних з виготовленням примірників творів, фонограм і відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
є) вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень;
ж) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об'єктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту, та про канали їх розповсюдження;
з) вимагати прийняття інших передбачених законодавством заходів, пов'язаних із захистом авторського права та суміжних прав. 

Порядок цивільного судочинства визначається Цивільним процесуальним кодексом України. Окремо слід звернути увагу на частину 4 статті 151 цього кодексу, якою передбачається, що за заявою заінтересованої особи суд може забезпечити позов до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності а також визначаються перелік та вимоги щодо додатків до відповідної заяви. 

Способи забезпечення позову у справах про порушення авторського права і суміжних прав передбачені статтею 53 Закону. 

Стаття 57 зазначеного Кодексу передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. 

Документом, що засвідчує авторство (авторське право) на оприлюднений чи неоприлюднений твір, а також факт і дату оприлюднення твору може слугувати свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір (детальніша інформація на веб-сайті Державного департаменту інтелектуальної власності: http://www.sdip.gov.ua/ua/copyright_registration.html). 

Адміністративна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності передбачається нормами адміністративного законодавства, судочинство у цій сфері визначається відповідним процесуальним законодавством. 

Відповідно до статті 512 Кодексу України про адміністративні правопорушення незаконне використання об'єкта авторського права, привласнення авторства (тобто, плагіат) на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення. 

У складі Державного департаменту інтелектуальної власності діє підрозділ інспекторів з питань інтелектуальної власності. У разі виявлення ознак адміністративного правопорушення за цією статтею державний інспектор з питань інтелектуальної власності згідно з абзацом 3 пункту 9 Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 р. № 674, має право складати протокол про адміністративне правопорушення та передавати його на розгляд до суду. 

Кримінальна відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав передбачена статтею 176 Кримінального кодексу України: незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, … або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, - караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення. 

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, - караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення. 

У даній статті Кодексу матеріальна шкода вважається завданою в значному розмірі, якщо її розмір у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у великому розмірі - якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі - якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

3. Діяльність провайдерів щодо надання послуг у мережі Інтернет. Впровадження заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства при користуванні Інтернет-послугами та запобігання онлайн-піратству.

Вказані питання регулюються Законом України «Про телекомунікації», що передбачає наступні положення.
Визначення основних термінів (стаття 1): 

оператор телекомунікацій - суб'єкт господарювання, що має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування й експлуатацію телекомунікаційних мереж;
провайдер телекомунікацій - суб'єкт господарювання, що має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне обслуговування й експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку. 

Обов'язки споживачів телекомунікаційних послуг (стаття 33) 

Споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання й одержання телекомунікаційних послуг, які затверджує Кабінет Міністрів України зокрема не допускати використання кінцевого устаткування споживача для здійснення протиправних дій або дій, які протирічать інтересам національної безпеки, оборони й охорони правопорядку. 

Права операторів, провайдерів телекомунікацій (стаття 38). 

Оператори телекомунікацій мають, зокрема право на:
- скорочення переліку або припинення надання телекомунікаційних послуг споживачам, які порушують правила надання й одержання телекомунікаційних послуг, або на відключення кінцевого устаткування споживача, якщо воно не має виданого у встановленому законодавством порядку документа про підтвердження відповідності вимогам нормативних документів у сфері телекомунікацій, у порядку, визначеному цими правилами;
- відключення на підставі рішення суду кінцевого устаткування якщо воно використовується абонентом для здійснення протиправних дій або дій, які загрожують інтересам державної безпеки. 

Відповідальність операторів, провайдерів телекомунікацій (стаття 40). 

Оператори, провайдери телекомунікацій не несуть відповідальності за зміст інформації, що передається їх мережами. 

Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджені постановою Кабінету міністрів України від 09.08.2005 № 720, передбачають такі положення. 

Пункт 21. Таємниця телефонних розмов, електронних повідомлень, телеграфної або іншої кореспонденції й даних, які передаються технічними засобами телекомунікацій, охороняється за законом. 

Зняття інформації з телекомунікаційних мереж забороняється, крім випадків, передбачених законом. 

Оператор, провайдер не відповідає за зміст інформації, що передається (розміщується) споживачем. 

Оскільки законодавство України звільняє провайдерів від відповідальності за зміст інформації, що використовують у комунікаційних системах їхні клієнти, регулювання відносин провайдер-клієнт і провайдер-правовласник відбувається в основному на договірному й претензійному рівні. 

З метою дотримання законодавства у сфері авторського права і суміжних прав Інтернет-провайдери у своїй діяльності можуть керуватися наступними рекомендаціями: 

- включення до договору про надання послуг доступу до мережі Інтернет розділу „Використання об’єктів авторського права і суміжних прав в мережі Інтернет”.
- визначення у розділі „Використання об’єктів авторського права і суміжних прав в мережі Інтернет” умов використання та об‘єктів авторського права і суміжних прав.
- визначення у договорі про надання послуг доступу до мережі Інтернет відповідальності користувачів за неправомірне використання об‘єктів авторського права і суміжних прав згідно з чинним законодавством України. 

Отже, на підставі зазначених вище норм, за рішенням суду або у разі порушення користувачем Правил надання телекомунікаційних послуг, провайдери можуть відключати абонентів від мережі Інтернет або скорочувати перелік наданих послуг. 

Що стосується взаємодії провайдерів з правоохоронними органами, слід розрізняти такі два поняття, як Інтернет-провайдер і провайдер контенту. Інтернет-провайдер (провайдер доступу до мережі Інтернет) забезпечує технічну базу доступу до Інтернету (кабелі, обладнання тощо), тобто створює середовище для передачі даних. 

Контент-провайдери здійснюють інформаційне наповнення Інтернету. Вони використовують контент, який включає об’єкти авторського права і суміжних прав . 

До процесу змістовного наповнення електронних ресурсів Інтернет-провайдери жодного відношення не мають, і не можуть здійснювати моніторинг надзвичайно великих обсягів інформації, яка генерується контент-провайдерами. 

Інтернет-провайдер має змогу реагувати лише на одиничні випадки правопорушень за заявами осіб, чиї права були порушені. Разом з тим, зазначені провайдери обслуговують велику кількість абонентів – потенційних користувачів об’єктів авторського права і суміжних прав. 

У зв’язку із зазначеним, представники ринку телекомунікаційних послуг пропонують правовласникам та організаціям колективного управління (яким були передані в управлінця права на використання об’єктів авторського права та (або) суміжних прав у мережі Інтернет відповідними способами) створити загальнодоступні бази даних для користувачів, які б містили інформацію про об’єкти авторського права і суміжних прав та умови їх легального використання. 

Існує необхідність створення правовласниками зручних схем онлайн-ліцензування для контент-провайдерів, реалізації яких готові сприяти також Інтернет-провайдери. 

У взаємодії Інтернет-провайдерів та контент-провайдерів з правоохоронними органами під час боротьби з піратством у мережі Інтернет зазначені суб’єкти можуть враховувати як рекомендації Керівні принципи співробітництва між правоохоронними органами та постачальниками послуг мережі Інтернет проти кіберзлочинності, (ухвалені глобальною Конференцією “Співробітництво проти кіберзлочинності” Рада Європи, Страсбург, 1-2 квітня 2008 року: http://apitu.org.ua/node/1051).

4. Перспективи внесення змін до законодавства України щодо відповідальності провайдерів

Основні напрямки вдосконалення вітчизняного законодавства стосовно використання об’єктів авторського права і суміжних прав у цифровому середовищі стосуються конкретизації питань відповідальності провайдерів. 

Що стосується відповідальності провайдерів, пропонується адаптація норм вітчизняного законодавства до положень Директиви Європейського Парламенту і Ради від 8 червня 2000 року про деякі правові аспекти інформаційних послуг, зокрема, електронної комерції, на внутрішньому ринку ("Директива про електронну комерцію"). 

Стаття 12 Директиви передбачає наступні положення. 

Якщо надаються інформаційні послуги, які складаються з передачі інформації, що надається одержувачем послуг, всередині мережі зв’язку або надання доступу до мережі зв’язку, держави-члени забезпечують звільнення постачальника послуг від відповідальності за передану інформацію при умові, що постачальник:
а) не є ініціатором передачі;
b) не обирає одержувача передачі; та
с) не обирає чи не змінює інформацію, що міститься в передачі. 

Акти передачі та забезпечення доступу, про що йдеться в пункті 1, включають в себе автоматичне, проміжне тимчасове зберігання переданої інформації, оскільки це робиться з єдиною метою – здійснення передачі в мережі зв’язку та передбачає, що інформація не зберігається довше, ніж це необхідно для передачі. 

Ця стаття не впливає на можливість для суду чи адміністративного органу, відповідно до правової системи держав-членів, вимагати від постачальника послуг обмеження чи запобігання порушення. 

Питанням "кешування" присвячена стаття 13 Директиви, відповідно до якої, якщо надаються інформаційні послуги, які складаються з передачі в мережі зв’язку інформації, що надається одержувачем послуг, держави-члени забезпечують звільнення постачальника послуг від відповідальності за автономне, проміжне тимчасове зберігання інформації, що здійснюється з єдиною метою – більш ефективної поступальної передачі інформації до інших одержувачів послуг за їх запитом за умови що:
а) постачальник послуг не змінює інформацію;
b) постачальник задовольняє умови доступу до інформації;
с) постачальник задовольняє правила оновлення інформації, які є широко визнаними та використовуються даною індустрією;
d) постачальник не перешкоджає законному використанню технологій, які широко визнані та використовуються індустрією, при отриманні даних про використання інформації;
е) постачальник вдається до швидких дій з метою усунення можливості доступу чи відключення доступу до інформації, яку він зберігав, після того як він узнає, що інформація на початковій стадії передання була видалена з мережі або доступ до неї був відключений, чи суд або адміністративний орган наказав здійснити таке усунення чи відключення. 

Ця стаття не впливає на можливість для суду чи адміністративного органу, відповідно до правової системи держав-членів, вимагати від постачальника послуг обмеження чи запобігання порушення.

 

АКТУАЛЬНО

До уваги заявників!

Змінено реквізити рахунків для сплати коштів за деякі адміністративні послуги, реквізити рахунків для сплати державного мита за видачу охоронних документів в національній та іноземній валюті та реквізити поточних рахунків Укрпатенту, на які сплачуються збори за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти ІВ.

Звіт

Розміщено Звіт про повторне відстеження результативності Постанови Кабінету Міністрів України від 05.02.2014 № 55 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 992»

До відома органів виконавчої влади

ДСІВ звертає увагу органів виконавчої влади на зміни, внесені до Порядку використання комп’ютерних програм в органах виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1433.

Наші анонси

Пілотний проект ДСІВ

Ініціативи та пропозиції ДСІВ

ДСІВ у Facebook

Ми у FacebookЗапрошуємо відвідати нашу сторінку!

Електронна приймальня

TWINNING

 
Зареєструватися
Забули пароль?
 
 

Наша адреса: вул. В. Липківського, 45, м. Київ-35, МСП, 03680,Україна
Консультації з питань авторського права (44) 498-37-08 (09);
з питань промислової власності (44) 254-38-13
Приймальня: тел. (44) 494-06-06; факс (44) 494-06-56

 

© 2008-2016 Офіційний веб-портал Державної служби інтелектуальної власності України.
Всі права захищено.
При використанні матеріалів посилання на веб-портал обов'язкове.