|
Винахідництво на експорт В Україні винаходи рахують на пальцях газета "Без цензури", №16
Наталя Дмитренко, 19 квітня 2007 Петро Бобонич тримає в руках невеликий апарат (завбільшки з кишеньковий калькулятор), з’єднаний проводом із датчиком, що нагадує прищіпку. Це макет портативного приладу, за допомогою якого можна вимірювати рівень глюкози в крові без інвазійного втручання, тобто без проколювання шкіри. Винахід фізика має багато переваг, він значною мірою міг би полегшити життя хворих на цукровий діабет, але, на жаль, у найближчому майбутньому українці не зможуть скористатися оптичним датчиком Бобонича. Принаймні в тому вигляді, у якому він існує тепер, хіба що з видозмінами та вдосконаленнями. Річ у тім, що виняткове право на виготовлення й продаж апарата до 2016 року викупив «Росздравнадзор» (Федеральна служба з нагляду у сфері охорони здоров’я та соціального розвитку в Росії). «По Україні «гуляє» тільки 10 таких макетів», – скрушно повідомляє Петро Бобонич. Глюкоза у вусі Відмінність оптичного датчика Бобонича від подібних датчиків – у фотоелементі, що міститься в прищепці-кліпсі, яку кріплять до мочки вуха. Крім високочутливого приймача, у ній розміщено інфрачервоний світлоїд. Інфрачервоне світло проходить через мочку вуха, у якому є численні кровоносні судини. Значення фотоприймача обробляє мікроконтролер, і воно надходить на рідкокристалічний дисплей, який показує рівень глюкози в крові. Петро Петрович порівнює свій винахід із відомим приладом американської фірми SugarTrac: «Там використовують ту саму прищіпку, тільки апарат діє через потужні лазерні промені. Крім того, що існує небезпека потрапляння цього променя в очі, треба кожні три місяці міняти лазерні діоди, що позначається на вартості приладу. Мій датчик діє завдяки високій чутливості фотопримачів». Ціна іноземного апарата – 250 доларів (плюс 50 доларів – заміна діодів). Датчик Бобонича коштує значно дешевше, залежно від виробника. Наприклад, у Росії він коштуватиме приблизно сто доларів. «Буде виготовлено 180 тисяч таких апаратів для російських поліклінік, тобто кожен сімейний лікар зможе отримати глюкометр. Росіяни також домовилися продавати його в Угорщині, Словаччині, Китаї», – каже Петро Бобонич. Він, звісно, розчарований, що його винахід майже пройшов повз увагу українських виробників (не склалося співробітництво з київським заводом «Арсенал»), зате апаратом цікавилися із Сінгапуру, Канади, Ізраїлю та США. Наразі в Україні оптичний датчик Бобонича дістав визнання, посівши третє місце на цьогорічному Всеукраїнському конкурсі «Винахідник року-2006». Винахідник, на рахунку якого 18 патентів України та 6 – Росії, каже, що найскладніше для нього не винаходити нові пристрої, а доводити, що вони потрібні. Тим же росіянам він продав права на виготовлення оптичного інфрачервоного томографа для діагностики захворювань молочної залози. «На цих фотоприймачах діє та сама методика: широке джерело інфрачервоного випромінювання ставлять під молочну залозу, сканують сканером, а на екрані висвітлюються результати. Найголовніше те, що діагностика відбувається без застосування рентгенівського опромінювання», – розповідає Бобонич. Особливість томографа молочної залози в тому, що первинний огляд можна здійснювати нешкідливим методом. Переваги глюкометра – у його портативності, що має велике значення для лікування дітей, хворих на цукровий діабет. Апарат дозволяє фіксувати концентрацію глюкози в нічні години, коли падіння рівня цукру може призвести до коми. Перевірка оптичного датчика Бобонича відбувалася в Закарпатській обласній поліклініці (де огляд таким способом пройшло близько 80 осіб) та в міській поліклініці Ужгорода (було оглянуто до 500 осіб). Результати тестування засвідчили, що похибка вимірів не перевищує 15% (тоді як в інвазійних приладах вона сягає 25%). Відновлення судин хвилями «Я б відзначив таку особливість цього приладу: оскільки немає потреби робити ін’єкцію, то немає й загрози зараження крові», – оцінює глюкометр кандидат медичних наук Володимир Бурий. На виставці «Винаходи та інновації-2007» він представляв свій винахід – апарат, що лікує судинні захворювання. Ця модель нас зацікавила, тому «БЦ» вирішила представити її нашим читачам докладно. «Я ангіохірург із 37-річним стажем. І одного разу зрозумів, що операції на судинах, ампутації кінцівок – це не вихід. Треба було шукати причину. Тепер я розглядаю людський організм не як хімічну лабораторію, а як фізичне тіло, де діють закони фізики», – розповідає Володимир Бурий. Учений притримується думки, що організм має справлятися із хворобами сам, тобто потрібно стимулювати в ньому обмінні процеси. Апарат керованої електромагнітної ангіострикції працює за нейрофізіологічною методикою. Володимир Бурий пояснює принцип його дії: «Найчастіше треба впливати на нервову систему, центр якої міститься в шийно-грудному відділі. Отже, ми ставимо колодки апарата на це місце, а також на хворий орган – руку чи ногу. Ліки (а це – колагеназ, що використовують для омолодження, йодид магнію, літію та калію) вводять радіохвилями по нервово-судинних пучках, безпосередньо в стінку судин, і вони починають відновлювати судини». Лікар запевняє, що апарат здатен розчиняти атеросклеротичні бляшки та що його застосовують переважно для лікування атеросклерозу, хвороби Рейно, варикозних захворювань. Курс лікування становить усього 10 днів. За словами пана Бурого, 20 років тому завдяки цьому методові лікування він урятував від ампутації свого родича. Сьогодні лікування за нейрофізіологічною методикою використовують у приватних клініках. Очевидно, що українським ученим є чим похвалитися в галузі винаходів та інновацій. Проте організатори виставки «Винаходи та інновації» (серед яких – Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти й науки України та Український центр інноватики й патентно-інформаційних послуг) стверджують, що нині досягнення України у сфері інноваційної діяльності досить скромні. Аргументують це тим, що інноваційними розробками на сьогодні скористалося тільки 12% вітчизняних підприємств. Фахівці нарікають, що проблема – у відсутності державної політики підтримки національного інтелектуального ресурсу. Як зазначив один із винахідників, в українській сфері охорони здоров’я діє такий парадокс: там воліють не запроваджувати вітчизняні винаходи, а викуповувати їх у закордонних виробників, коли апарати пройшли успішну апробацію й зарекомендували себе найкращим чином.
| 
Версія для друку
